Ексклюзивне інтерв’ю з Веронікою Чекалюк, експерткою з етикету та авторкою бестселера «Їжа як комунікація».
Сьогодні маємо можливість поспілкуватися з однією з провідних експерток у сфері етикету та традицій, кандидаткою наук із соціальних комунікацій і дослідницею історії та культури застіль — Веронікою Чекалюк. Вероніка не тільки пропагує важливість їжі як соціального зв’язку, але й активно працює над розвитком нових традицій спілкування у складних умовах сьогодення. Сьогодні вона поділиться своїм баченням того, як темрява та вимкнення електрики можуть сприяти змінам у наших повсякденних звичках і традиціях, а також як спільні застілля можуть стати інструментом єднання в цей непростий час.
Темрява, що дарує можливості для спілкування. Темрява часто асоціюється з чимось неприємним, з дискомфортом, а іноді навіть з небезпекою. Але, як показує мій досвід, саме темрява може стати каталізатором для нових соціальних зв’язків і традицій. Вона створює умови, за яких ми змушені зосередитися на тому, що справді важливо — на людях навколо нас. Коли зникає світло, ми залишаємо на кілька годин наші гаджети і віддаємо перевагу живому спілкуванню, спільному приготуванню їжі, розмовам при свічках.
Темрява змушує нас повернутися до простих речей — до їжі, до ритуалів, до часу, проведеного разом з близькими людьми. І в цей момент їжа стає не просто засобом для втамування голоду, а важливим соціальним актом — способом обміну емоціями, способом створення зв’язків між людьми.
Історія, яка об’єднала людей через темряву.
Пам’ятаю одну історію з Києва, яка сталася під час одного з вимкнень світла. Це було на Лук’янівці, де молоді люди, сусіди, які до того майже не спілкувалися, познайомилися саме в темряві. Вони почали спілкуватися, позбувшись можливості відволікатися на гаджети та повсякденні справи. І, врешті-решт, це призвело до того, що вони закохалися, і нещодавно побралися. Це сталося завдяки обставинам, які на перший погляд могли здатися незручними — вимкненню електрики.
Цей випадок — чудовий приклад того, як темрява може зблизити людей. Коли ми не маємо світла, ми маємо можливість більше часу проводити з тими, хто нас оточує. Я завжди кажу, що найцінніше в такі моменти — це спільне проведення часу і здатність створювати атмосферу затишку. І для цього зовсім не обов’язково мати електрику. Іноді достатньо кількох свічок, термоса з чаєм і доброї компанії, щоб влаштувати справжнє свято для душі.
Насолода від простих моментів. Ці моменти у темряві нагадують нам про важливість не тільки матеріальних благ, але й простих, але надзвичайно важливих ритуалів. Чаювання з рідними, обмін домашніми стравами з сусідами — все це створює унікальну атмосферу єднання. Зазвичай ми не звертаємо увагу на такі дрібниці, коли навколо багато світла і комфорту, але в моменти відключення електрики ми починаємо цінувати прості радощі.
Такі зустрічі є відмінним способом підтримувати ментальне здоров’я, зберігати зв’язок із тими, хто поруч. Я часто спостерігаю, як навіть в умовах темряви двори й під’їзди оживають. Люди виходять на вулицю, діляться чаєм, домашніми стравами, ковдрами. Це стає маленьким святом, яке об’єднує, зміцнює спільноту.
Використовувати час на благо: нові традиції Як дослідниця традицій, я впевнена, що ми маємо перетворювати виклики на нові можливості. Темрява в таких ситуаціях дарує нам шанс на нові знайомства, на важливі розмови і на підтримку традицій. Це час, коли ми можемо відкласти гаджети, відмовитись від суєти і просто бути разом, цінуючи той час, який ми маємо.
Їжа в таких умовах стає важливим посередником, способом об’єднати покоління та передати свою турботу. Тому я раджу створювати нові традиції: святкування без електрики, спільні приготування, маленькі пікніки у дворі. Все це допомагає зберегти тепло в наших серцях і допомогти не тільки собі, а й іншим. Темрява — це не лише час для відпочинку, а й час для єднання, для побудови нових зв’язків і традицій.
