Ляльки — це важлива частина культурної спадщини, що поєднує в собі історію, традиції та мистецтво різних народів. Вони розкривають духовність, соціальні ідеали та естетичні вподобання свого часу. У сучасному світі, де взаємодія культур стає дедалі глибшою, дослідження таких артефактів дозволяє краще зрозуміти зв’язки між минулим і сьогоденням.
Журнал «В тренді» підготував ексклюзивне інтерв’ю з дизайнеркою та дослідницею історії іграшок Веронікою Чекалюк, яка нещодавно відвідала унікальну виставку Ningyoв музеї «Біржа». Ми обговорили значення японських ляльок, їхню майстерність та зв’язок із традиціями Європи, а також дізналися, як вони надихають сучасних митців.
Ляльки як дзеркало культури: подорож на виставку Ningyo в музеї «Біржа»
Як дизайнер і дослідниця історії іграшок, я, Вероніка Чекалюк, завжди шукаю нові джерела натхнення. Нещодавно мені випала унікальна можливість відвідати виставку Ningyo у музеї «Біржа». Ця експозиція відкриває захоплюючий світ японської культури ляльок, який дивовижно перегукується з європейськими традиціями.
Японські Ningyo: більше, ніж іграшки
“Ляльки Ningyo — це більше, ніж просто іграшки. Це символи, що відображають японську духовність, традиції та красу”, — ділиться враженнями Вероніка Чекалюк. У перекладі з японської слово “ningyo” означає “людина-фігура”. Ці ляльки відіграють важливу роль у японській культурі, виступаючи як обереги, символи статусу або навіть посередники між людьми та духами.
На виставці представлені такі види ляльок, як hina (для святкування Дня дівчаток), gosho (символи багатства та щастя) та bunraku (ляльки для традиційного театру).
“Особливе місце у моєму серці займає японська лялька Дарума, яку я отримала в подарунок колись у Києві від Людмили Русин. Ця лялька стала для мене символом сили й рішучості”, — розповідає Вероніка Чекалюк.
Дарума — не просто витвір мистецтва, а справжній ритуальний оберіг. Вона символізує наполегливість і досягнення цілей. Традиція з Дарумою полягає в загадуванні бажання. Коли ви отримуєте цю ляльку, одне з її очей залишається незаповненим. Ви зафарбовуєте його, загадуючи бажання, і залишаєте друге око порожнім, доки мета не буде досягнута. Коли це стається, ви зафарбовуєте друге око, завершуючи ритуал.
Цей ритуал нагадує про те, наскільки важливими є наполегливість і віра у свої сили.
Спостерігаючи за майстерністю японських майстрів, Вероніка Чекалюк зазначає: “Я не могла не помітити паралелі з європейською традицією створення ляльок та українськими мотанками. У XVIII-XIX століттях ляльки в Європі також були більше, ніж просто іграшками. Вони слугували інструментами навчання, декоративними предметами і навіть модними манекенами, на яких демонстрували сучасні тенденції й були оберігами “.
Особливе враження справила схожість між японськими ляльками hina та європейськими порцеляновими ляльками. Обидві культури приділяли величезну увагу деталям і використовували ляльок для вираження соціального статусу та ідеалів краси.
Ця виставка нагадує, що ляльки завжди були чимось більшим, ніж просто предметами для гри. Вони — дзеркало часу, культури та людських прагнень. У японських ляльках зчитується тонке ставлення до природи та духовного світу, а в європейських — пошук естетичної гармонії та соціальної значущості.
Як підсумовує Вероніка Чекалюк: “Ляльки — це не просто витвори мистецтва чи предмети культури, а мости між поколіннями, континентами та ідеями. Вони надихають і нагадують нам про важливість традицій та креативності”.
Виставка Ningyo в музеї «Біржа» стала джерелом глибокого натхнення та відкриттям для мене, як для дизайнера та дослідниці історії іграшок.
(Світлини надані Веронікою Чекалюк)
