У Римі науковець-гастродослідниця Вероніка Чекалюк презентувала свою книгу, зустрілася із українцями у Римі, подарувала кілька книг для бібліотеки (українського оборудку в Італії). Ми зустрілися із Веронікою Василівною щоб почути про «Римські пригоди». «Пригадую, як уперше почула про Рим. Це було ще в дитинстві, від моєї вчительки історії, яка із захопленням розповідала про бенкети часів Римської імперії, про пишні прийоми Цезаря, де їжа була не лише джерелом насолоди, але й інструментом для демонстрації влади та статусу. Вже тоді, маленька дівчинка, я була зачарована розповідями про Рим, його величні традиції та банкетні ритуали, де кожна страва, кожен жест мали своє значення.
З тих пір я мріяла побачити Рим на власні очі, відчути дух цього величного міста, де кожен камінь на вулицях дихає історією. Кожен куточок Риму несе в собі щось особливе: колорит, глибину і шарм, які важко передати словами. І нарешті, коли нещодавно я приїхала до Риму, вирішила провести свої римські канікули по-особливому. Як казав Цезар: “Хліба та видовищ!”
Першим пунктом моєї екскурсії став невеличкий базарчик, куди кожні вихідні місцеві фермери привозять свої продукти. Неймовірно приємно було познайомитися з тими, хто власними руками виростив дари природи, і тепер пропонує їх з гордістю за найвищу якість. Свіжі овочі, фрукти, зелень — усе це нагадувало про саму суть італійської кухні: простота, натуральність і повага до продуктів.
Такі страви, приготовані зі свіжих і якісних інгредієнтів, не потребують значної обробки. Вони прекрасні у своїй простоті. Як можна зіпсувати ідеально стиглий помідор або свіжий огірок? Трохи солі, кілька крапель оливкової олії — і вони вже бездоганні на столі. Саме в цьому полягає магія італійської їжі: мінімум зусиль, максимум смаку.
Але найбільше мене цікавить не лише сама їжа, а те, що відбувається навколо столу: атмосфера і спілкування. У своїй книзі я зосереджую увагу не лише на стравах, а на комунікації, на атмосфері, на тому, хто поруч, на меті зустрічі. Бо справжня насолода від застілля не тільки в їжі, а й у спілкуванні, у розмовах, що супроводжують кожну страву. Їжа стає своєрідним медіумом, що об’єднує людей, створює зв’язки, поглиблює відносини.
Довго блукаючи чарівними вуличками Риму, де на кожному кроці зустрічалися маленькі кафе з ароматами свіжоспеченої піци та кави, я натрапила на одну з найвідоміших точок міста — фонтан Треві. Біля нього на кам’яній бруківці стояли вишукані столики з кованого металу. Колоритний італієць, з незмінною усмішкою та голосом тенора, крутив тісто для піци прямо на вулиці, співаючи відомі італійські хіти, наповнюючи атмосферу радістю і гостинністю.
Запах свіжої піци, змішаний із ароматом кави, вабив туристів. Піца, гаряча й духмяна, була справжньою окрасою цього маленького кафе. Її смак перевершив усі очікування: хрустка скоринка, ніжна моцарела і свіжі помідори створювали симфонію смаків, якою неможливо було не насолоджуватися. Я присіла за столик і замовила чашечку еспресо, що стало ідеальним завершенням цієї невеличкої гастрономічної пригоди.
Рим не тільки підкорив мене своєю їжею, але й своєю атмосферою: кожна вулиця, кожна зустріч із місцевими жителями лише підсилювали відчуття, що ти перебуваєш у серці справжньої гастрономічної культури.
Подорожуючи світом, усвідомила, що справжнє пізнання країни починається зі знайомства з її людьми, культурою і, обов’язково, з її їжею. Кожен смак національних страв дає змогу відчути енергетику тієї країни, де ти знаходишся. Їжа — це більше, ніж просто страва; це історія, культура, емоція. І тому я завжди акцентую на якісній комунікації за столом. Бо саме в таких моментах, коли зібрані за столом люди обмінюються думками і враженнями, розкривається справжня суть життя». Більше про гостро комунікацію у книзі: https://www.yakaboo.ua/ua/izha-jak-komunikacija.html
