Академік Олег Кришталь багато років досліджує таємниці головного мозку. Зустрівшись із Олегом Олександровичем, ми говорили про той неозорий світ, котрий знаходиться усередині кожного з нас, а також про ті дивовижні відкриття та передбачення вченого, що лягли в основу його книжки “До співу птахів”.
У відповідь на питання: “Чому ви назвали свою книжку “До співу птахів”?” Олег Олександрович відповів:
Пам’ятаєте, Христос говорив: “Птахи нічого не жнуть, не сіють, але в них усе є. Чим ви гірші за них?” Він не відповідає, чим саме, а дає нам змогу подумати. На цю тему я й розмірковую. І, схоже, в мене з’явилася надія зрозуміти…
Я переконаний: свідомість — наступний етап еволюції. Про це я написав у книжці “До співу птахів”. Власне, еволюція тривала мільярди років. Природа удосконалювала свої творіння. Наприклад, мільярди років знадобилося метелику, щоб він зміг маскуватися під листя дерев. Сам по собі цей факт — дивовижний: природа “вчилася малювати листочок” на крильцях метелика… Хоч би там як, в усьому цьому неабияку роль відіграє Випадок. Дарвін цілком правий!
Наука чітко доводить: в основі життя закладено поняття так званої егоїстичної Молекули, котра бореться за власне виживання і має властивість самовідтворюватися. Більше нічого не потрібно! Далі — усе за чіткою програмою…
Тепер є спеціальні комп’ютерні програми, що прекрасно демонструють, як відбувалася еволюція. Цей факт зовсім не суперечить поняттю: є Бог чи його немає. Дарвінізм у жодному разі не заперечує Бога, але й не пропонує його. Бог — це щось ще. За вченням Дарвіна, поява Молекули пов’язана з появою визначених, придатних для її існування умов. Цей факт не має стосунку до Бога.
Радикальні трансформації, що чекають на наших нащадків, призведуть, по суті справи, до руйнування кордонів між особистостями. Кордони між “Я”, “Ти” і “Ми” розмиватимуться, і виявиться, що згодом люди почнуть спілкуватися спільною для всіх, але радикально іншою Метамовою. Вона поєднає всіх у єдине ціле, і ми відчуємо себе бруньками на одному дереві (про це я пишу у своїй книжці).
З інтерв’ю Олега Кришталя: Олена Синюта, Лідія Лукіна, газета “Хрещатик”.
Книга лінк: https://jurkniga.ua/do-
МЕТАМОВА. Мова Моцарта. Мова Мікеланджело. Мова мистецтва. Мова душі.
З доісторичних часів людство намагається зазирнути в самого себе й пізнати Всесвіт, який криється «по інший бік стіни»… Всесвіт, дарований кожному з нас. І в цьому бажанні досягти зірок ми здобуваємо крила та уподібнюємося птахам…
Кожне есе цієї книжки — як спалах світла, що крок за кроком осяює шлях до самого себе. Прислухайтеся до співу птахів… Прямуйте на їхній поклик… І, можливо, Вам поталанить зазирнути «по інший бік», як це вдалося автору. Полетіли! Ірина Бейлі, артфешн-дизайнерка.
“Роман-есе «До співу птахів» читав кілька разів, намалював ілюстрацію, котру розфарбувала мою донька Леся. Мені приємно, що пан Олег обрав цей малюнок для обкладинки, котру видав Amazon. Після прочитання книги з’явилося бачення сюжету, залишилося лише зобразити те, що послав мозок, на папір, і це читач побачив на англомовному фоліанті. Саме це зображення знайшло відлуння у баченні самого автора і вийшла бездоганна (з точки зору автора книги) палітурка. Я пишаюся тим, що причетний до цього проекту” – Владислав Кириченко, громадський діяч, художник.
«Спів птахів» — чудовий подарунок. Читаю повільно, щоб нічого не пропустити. Стільки оригінальних перспектив, дуже цікавих, з такими глибокими думками та великою таємничістю. Час від часу я повертатимусь до багатьох із них, щоб освіжити своє мислення і спробувати глибше збагнути те, що неможливо легко зрозуміти, але до чого ви магічно відкрили інтригуючий шлях” – Оле Петерсен, професор, Командор Ордена Британської Імперії, член Королівського товариства
“Твір Олега Кришталя можна порівняти із творчістю неймовірної Марії Приймаченко. Її роботи – це цілий світ: замкнутий свій і спільний — той, у якому ми всі живемо. Цьому навіть знайшли пояснення — саме митці зараз творять МЕМАМОВУ, яка дасть змогу людям спілкуватися зовсім на іншому рівні. Приблизно про те саме чуємо і від учених. Нейрофізіолог, глибокий український філософ, професор Олег Кришталь уже років десять тому спробував звернути увагу колег на ту обставину, що «сама особистість людська в нинішньому розумінні має зникнути. Це буде шлях до нової мови – МЕМАМОВИ. Комунікація перетворюватиметься з мови слів на мову зображень, на комбінаторну мову. На цьому етапі наших фантазій містик сказав би, що ми намагаємось створити собі Бога. Але ж це не Бог. Це новий спосіб існування людства — розчинення особистості подібних до себе. Прочитавши це філософське пророцтво Олега Кришталя, вдивіться ще раз у картини-прозріння Марії Приймаченко, вчитайтесь у сюрреалістичні підписи під ними. Схоже, що Марія знала про метамову задовго до того, як про це почали говорити вчені” –
Олександр Рожен, журналіст, публіцист (Київ 2008)
“Магія слів подекуди така, що окремі фрази звучать як сакральні, наче магічні заклинання невідомих ритуалів. Все це читач, напевно, помітить і сам, і тому, залишаючи за дужками компліментарну складову, хочу поговорити про інше. Книга «До співу птахів» спонукає констатувати факт, цікавий й суттєвий для сучасної культури: виникла категорія повноцінної у художньому значенні літератури, створюваної авторами заради того, щоб щось зрозуміти, прояснити, пізнати в самому процесі писання. О. Кришталь — не перший у цьому ряду (досить згадати Айзека Азімова чи Умберто Еко), але його книга висловлює тенденцію настільки наочно, що може бути пілотним текстом, якщо хочете — художнім маніфестом подібної літератури” – Наль Подольський, науковець, письменник.
“Мені було приємно отримати пропозицію від автора долучитися до небуденного проекту — озвучити аудіокнигу “Вікно Моцарта”… Коли народжується дитина, у біометричних свідоцтвах пишуть, коли народилася, від кого народилася, але не пишуть, навіщо. Я переконаний, що народжуються, щоб виконати Боже домашнє завдання, реалізувати свої можливості і здібності: перенести шматочок божественного на землю, зробити життя світлішим, кращим… (аудіо можна прослухати QR код)” – Дмитро Чекалкін, дипломат, поліглот (Київ, 2021).
“Професійні письменники мріють про світове визнання. Однак справжні геніальні праці часто зʼявляються з-під пера тих, від кого не чекають. Можна все життя вчитися писати, але, якщо не маєш хисту, створити неймовірний сюжет не зможеш. Однак є люди, котрі живуть насиченим яскравим життям і в якийсь момент у них відкривається «вікно можливостей», і вони створюють витвір мистецтва.
Дякуємо за неймовірну подорож Вашим Всесвітом. Справді, наші емоції не випадкові, вони виходять з наших думок. Людині залишається лише діяти — долати шлях від уявного до бажаного реального…
Окрема подяка Вам, шановний авторе, за «Вікно Моцарта»: у людей мозок формується світом, а світ змінюється людьми” – Вероніка Чекалюк, науковець, іміджмейкер.
