Співпраця між благодійними фондами, медіа, бізнесом та громадськими ініціативами давно стала важливою частиною реалізації соціальних і благодійних проєктів в Україні. І далеко не кожна пропозиція про партнерство має завершуватися співпрацею. Відмова — абсолютно нормальна частина будь-якої професійної комунікації.
Але якою має бути форма такої відмови?
Редакція VTrendi.TOP та інформаційно-розважального порталу Cult.org.ua звернулася до фонду «Вільні люди Ірпеня» з пропозицією в межах інформаційного партнерства благодійної події.
Представнику фонду було надіслано опублікований у медіа анонс заходу з інформацією про дату, час, місце проведення, програму та благодійну складову.
Пропозиція була доволі простою: редакція хотіла передати фонду подарункові квитки на подію. Фонд міг використати їх на власний розсуд — зокрема подарувати своїм підопічним. Інформаційна підтримка заходу з боку фонду могла стати частиною співпраці.
У відповідь представниця фонду спочатку запитала:
«Яка форма співпраці?»
А також:
«Ви отримали дозвіл на проведення заходу?»
Після уточнення, що захід відбувається безпосередньо в закладі, а редакція VTrendi.TOP та Cult.org.ua не є його організатором і виступає інформаційним партнером, було пояснено і формат пропозиції.
Наступна відповідь представниці фонду була такою:
«При такому мінімумі інформації, ще й в обмін на квитки, — ні. Дякую».
Саме ця фраза і стала приводом замислитися не над самою відмовою, а над культурою професійної комунікації.
Відмова — це нормально. Але як щодо діалогу?
Якщо потенційному партнеру недостатньо отриманої інформації, цілком природно попросити її доповнити.
Хто організатор? Яка мета заходу? Куди спрямовуються благодійні кошти? Якою саме має бути участь фонду? Які зобов’язання передбачає партнерство?
Будь-яке з цих запитань могло б продовжити конструктивний діалог.
Саме тому редакція уточнила у представниці фонду, якої конкретно інформації їй не вистачає, зазначивши, що основні відомості містяться в надісланому анонсі та що додаткові деталі можуть бути надані за запитом.
Окремо було пояснено можливе непорозуміння щодо квитків: їх пропонували саме подарувати фонду. Після цього редакція додатково зазначила:
«Ми нічого не просимо взамін, підтримка нас за бажанням».
На запитання про те, якої саме інформації бракує, конкретної відповіді не надійшло.
Натомість діалог завершився повідомленням:
«На все добре, Ксенія».
Чому культура комунікації має значення
Цей випадок — не про те, що благодійний фонд зобов’язаний приймати будь-яку пропозицію.
Не зобов’язаний.
Так само фонд не зобов’язаний надавати інформаційну підтримку заходу, приймати подарункові квитки чи погоджуватися на будь-яку іншу форму партнерства.
Питання в іншому: чи має професійна комунікація залишатися професійною навіть тоді, коли відповідь — «ні»?
Для організацій, які постійно взаємодіють із суспільством, бізнесом, журналістами, волонтерами, партнерами та благодійниками, спосіб комунікації є частиною їхньої репутації.
Іноді достатньо одного речення:
«Дякуємо за пропозицію, але наразі такий формат співпраці для нас неактуальний».
Або:
«Дякуємо. Для ухвалення рішення нам необхідна додаткова інформація щодо організаторів та благодійної складової заходу».
Обидва варіанти дозволяють відмовити або запросити додаткові відомості без конфлікту та без знецінення ініціативи іншої сторони.
Партнерство починається з діалогу
Український благодійний сектор сьогодні існує завдяки величезній кількості людей та організацій, готових об’єднувати ресурси, інформаційні майданчики, аудиторії та можливості заради спільної мети.
Саме тому культура взаємодії має значення.
Не кожна пропозиція повинна завершуватися партнерством. Не кожна колаборація підходить конкретному фонду. І кожна організація має повне право сказати «ні».
Проте професійна відмова не потребує великих ресурсів.
Вона потребує лише поваги до співрозмовника.
Редакція VTrendi.TOP та Cult.org.ua відкрита до позиції фонду «Вільні люди Ірпеня» та готова опублікувати його коментар щодо описаної комунікації.
