Іноді найсильніші моменти на концертах не передбачені сценарієм. Саме така історія сталася під час виступу Dima Prokopov до Дня Незалежності України у Солотвині на Закарпатті. На сцену попросився 8-річний Артем, щоб прочитати власний вірш, присвячений татові-військовому. За кілька хвилин дитячі слова змусили плакати і глядачів, і команду артиста.
Тато Артема вже п’ятий рік захищає Україну. У перші дні повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов на війну, а сьогодні продовжує службу на Запорізькому напрямку.
Для восьмирічного хлопчика війна — це не лише новини чи повітряні тривоги. Це насамперед довге очікування людини, яку він найбільше хоче бачити вдома.
Вірш для тата
На сцену Артем вийшов разом із мамою. Вона хотіла бути поруч із сином і підтримати його в цей емоційний момент.
Хлопчик почав читати вірш, який сам написав для свого тата. У простих дитячих рядках — сум за найближчою людиною, гордість за батька і головне бажання: щоб він повернувся з війни живим.
«Ти пішов на війну заради країни, щоб такі як я жили у вільній Україні. Ти мій герой, я тобою горджуся і хочу стати таким, як ти, татусю».
Ці слова восьмирічного Артема стали одним із найемоційніших моментів вечора.
Не стримували сліз ані люди в залі, ані команда Dima Prokopov, яка перебувала на сцені. Тому що за історією однієї дитини сьогодні легко побачити історії тисяч українських родин, розділених війною.
Прапор зі Сходу України
Після виступу Артема Dima Prokopov подарував хлопчикові особливий український прапор.
Артист привіз його зі Сходу України після своєї поїздки до військових із концертом. Просто на сцені співак огорнув Артема синьо-жовтим стягом — як символ вдячності його батькові та всім українським захисникам, які сьогодні перебувають далеко від своїх родин і дітей.
У цей момент прапор став чимось більшим за подарунок. Він символічно поєднав дитину, яка чекає на батька, із тими, хто зараз захищає країну.
«Щоб кожна дитина дочекалася свого тата»
Відео з Артемом Dima Prokopov згодом опублікував у своїх соціальних мережах.
Артист подякував українським військовим за можливість продовжувати жити, працювати, виходити на сцену та дарувати людям емоції:
«Дякуємо кожному захиснику, який сьогодні стоїть заради нашої країни. Завдяки вам ми маємо можливість жити, виходити на сцену, співати й дарувати людям емоції. І найбільше хочеться одного — щоб кожна дитина дочекалася свого тата з війни».
Ця фраза фактично стала головним сенсом історії, яка того вечора несподівано розгорнулася на сцені.
Історія однієї дитини — історія тисяч родин
За статистикою війни стоять не лише цифри. За ними — діти, які ростуть, поки їхні батьки служать. Дні народження, які святкують на відстані. Телефонні дзвінки, яких чекають. Обійми, що відкладаються на невизначений час.
Артему лише вісім. Але у своєму вірші він сказав те, що сьогодні відчувають тисячі українських дітей: гордість за своїх батьків і водночас величезне бажання просто мати їх поруч.
Можливо, саме тому кілька хвилин дитячого виступу виявилися сильнішими за будь-який заздалегідь підготовлений концертний номер.
І, мабуть, після таких історій особливо гостро розумієш, наскільки простими стають найбільші мрії під час війни.
Щоб тато зателефонував.
Щоб сказав, що все добре.
Щоб повернувся додому.
І щоб восьмирічний Артем, як і тисячі українських дітей, одного дня дочекався свого тата. Живого. Обійняв його — і більше ніколи не проводжав на війну.
Відео тут: https://www.instagram.com/dima.prokopov/reel/DceVP5soMN_/
