Чому одні люди можуть десять років слухати один і той самий плейлист, щороку їхати на той самий курорт і переглядати улюблений фільм на Новий рік, а інші постійно шукають нові ресторани, нові країни, нову музику й майже ніколи не повертаються до вже переглянутого?
Виявляється, це не примха і не питання «хорошого» чи «поганого» смаку. Психологи вважають, що за цими звичками стоять різні особливості особистості, пам’яті та роботи мозку.
Новизна чи знайомість?
Людей умовно можна уявити як тих, хто отримує задоволення переважно від нових вражень, і тих, хто знаходить комфорт у знайомому досвіді.
Перші постійно відкривають нові пісні, книги, ресторани, маршрути, серіали та країни.
Другі із задоволенням повертаються до улюблених місць, добре знайомих фільмів або музики своєї молодості.
Жоден із цих способів не є правильнішим за інший.
Чому ми любимо знайоме?
Дослідження показують, що знайома музика або знайомі фільми можуть працювати як психологічний «якір».
Вони допомагають:
- зменшити рівень стресу;
- створити відчуття безпеки;
- викликати позитивні спогади;
- стабілізувати емоційний стан.
Саме тому багато людей із задоволенням переглядають один і той самий різдвяний фільм або слухають плейлист зі шкільних років.
Це не означає, що вони живуть минулим. Часто вони просто відчувають тепло від знайомої атмосфери.
Чому інших це дратує?
Є люди, які дуже швидко звикають до знайомого.
Після перегляду фільму вони думають:
«Я вже знаю сюжет. Навіщо дивитися вдруге?»
Після кількох прослуховувань пісні:
«Час шукати щось нове.»
Після кількох відвідувань ресторану:
«Хочу спробувати інше місце.»
Для них найбільше задоволення приносить саме відкриття нового.
Що каже психологія?
Однією з найкраще досліджених рис особистості є відкритість до нового досвіду (Openness to Experience).
Люди з високим рівнем цієї риси частіше:
- експериментують;
- подорожують у нові місця;
- швидко оновлюють музичні плейлисти;
- читають книги різних жанрів;
- не люблять одноманітність;
- із цікавістю ставляться до нових технологій.
При цьому люди з нижчою потребою в новизні нерідко більше цінують стабільність, передбачуваність і знайомі ритуали.
Це не говорить про рівень інтелекту чи творчих здібностей — це різні стилі взаємодії зі світом.
А як щодо фільмів?
Повторний перегляд фільму може приносити задоволення з різних причин.
Одні хочуть помітити деталі, які пропустили.
Інші отримують задоволення від атмосфери.
Комусь просто приємно провести вечір із героями, яких він давно знає.
Але для людей, які орієнтовані на новизну, сюжет уже відомий, тому головна інтрига зникає.
Саме тому вони майже не переглядають фільми вдруге.
Музика як дзеркало особистості
Музика дуже добре показує, як людина взаємодіє з новизною.
Хтось роками слухає той самий плейлист.
Хтось щотижня додає десятки нових композицій.
Комусь подобається відкривати молодих виконавців.
А комусь достатньо кількох улюблених альбомів на все життя.
Усе це — різні психологічні стратегії отримання задоволення.
Чому класика — окремий випадок?
Є музика, яка живе десятиліттями або навіть століттями.
Це не обов’язково пов’язано з ностальгією.
Класичні твори або видатні виконавці залишаються актуальними завдяки своїй художній цінності, майстерності, унікальному тембру, емоційності чи культурному значенню.
Саме тому люди можуть із задоволенням слухати Бетховена, Квітку Цісик чи інші визначні твори, навіть якщо вони написані дуже давно.
Чи можна змінити свої звички?
Так.
Музичні вподобання, інтерес до нових фільмів чи бажання відкривати нові місця можуть змінюватися разом із життєвим досвідом, віком, способом життя та емоційним станом.
Наші смаки не є чимось незмінним.
Висновок
Комусь подобається повертатися до знайомого.
Комусь цікавіше відкривати нове.
І те, й інше — нормальні способи взаємодії зі світом.
Можливо, головне питання навіть не в тому, що ми слухаємо чи дивимося.
А в тому, де саме наш мозок знаходить найбільше задоволення — у знайомому чи в новому.
Саме відповідь на це питання багато в чому пояснює не лише наш музичний смак, а й вибір фільмів, подорожей, ресторанів і навіть стиль життя.
